Ділове - Шибене

1. Опівночі в Рахові. О 3 автобусом на Ділове. За 15 хв. отримали перепустку на прогулянку по кордону. Прикордонник настійно рекомендував не йти вночі, щоб не пужати контрабандистів =)

Оскільки ночували біля кар’єра, зранку розбудила техніка. Далі на Ялинський водоспад гарними буковими лісами – саме те, що треба у спеку. Ялинський водоспад – найкраще, що ми бачили в цьому поході, як на мене.

Піднімалися лісом над водоспадом до траверсу. Хотіли піднятися на Щевору (1466), але не склалося, оскільки треба було брати круто вліво, а ми пішли вправо. У спекотну погоду йти лісом – одне задоволення. Траверсом дійшли до дороги з червоною міткою, що веде до полонини Лисичої, де заночували.

2. Важкуватий видався день, оскільки весь час під палючим сонцем. У низинах Попа-Івана (1936) досі лежать сніжники. Бачили групу "юних скелелазів", які замість підйому на вершину поперли вниз і траверсували гору – се було смішно.

Після Попа почалася нудьга – дорога, дорога і знову дорога... Ночували біля КПП перед Межипотоками (1713).

3. Дорога стала веселішою після Міка-Маре (1815) та найголовніше – побільшало тіні. Минули Стіг (1650) та повертаємо з Радула (1598) праворуч у напрямку Шибеного. Спочатку гарні краєвиди Чорногори, а далі мальовничий ліс. Спуск був крутим і якось так мене підзаїбав... Поки йшли дорогами серед потоків я кайфував, але далі дорога напружувала, і так аж до самого Шибеного. У Шибеному проблеми із транспортом, довге чекання на попутку, виснажлива прогулянка від Красника до Ільців і на Газелі до Ворохти чекати Раховоз, на якого не було квитків.

Маршрут: Ділове - Ялинський водоспад - Піп-Іван (1936) - Межипотоки (1713) - Радул (1598) - Шибене

Доїхали до Рахова легко. Планували стартувати з Костилівки, але в ІФ дзвонили прикордонникам і вони сказали, що треба брати перепустку, тому довелося перти в Ділове. Класно, що до Ділового рано їде автобус. Прикордонник просив надсилати щодня СМС, що було нереально, бо мій телефон після полонини Лисичої ніяк не міг знайти оператора Київстар.

Підніматися до Попа через Ялинський водоспад і траверс дуже приємно. А от іти по дорозі червоним маршрутом – гогно гогном – мотоцикли, джипи, вантажівки, місцеві постійно щось кричать на своїх діалектах. Хєр я ще буду йти з Ділового на Попа. Пиздячитиму з Рахова на Ялинський водоспад, а далі по ситуації, та в якусь іншу пору, а не влітку.

Район Лисичої та Попа приємний, однак пастухи постійно здіймають галас. Також снують групи туристів.

Після Попа, поки бачиш Феркеу (1958) та Міхайлек (1918), ідеться весело, а далі сходиш на дорогу з якої нічого не видно і так аж до Межипотоків. Після Межипотоків видно бік Чорногори, а до Феркеу та Міхайлека, здається, рукою подати – так і манять – не дивно, що наші туристи туди блудять. Перед Міка-Маре панорами ховаються і йдеш собі дорогою, намотуючи кілометраж. Якби не спека, напевне пішли би верхом, але вже настільки обгоріли, що лізти на хребет не хотілося. Так аж до самого Стогу – тобто ніхєра.

Біля Радула відкривається чудовий вид на Чорну Гору (2020) та Радеску (1570).  Спуск із Радула по жовтій мітці кайфовий, але виснажливий.

Не розумію "істерії" навколо Мармаросів. Маршрут уздовж кордону – нудьга нудьгою. Звісно – це не Торунський перевал, але все-таки нічого грандіозного там не бачив. Також уздовж кордону нема спокою, тиші та постійно снують туристи і місцеві. Було багато китайських мотоциклів і всі без номерних знаків.

Навряд чи мене дуже скоро потягне пройти цей маршрут вдруге. Я люблю дику тишу, а там все надто "окультурено", сміттям у тому числі.

Біля КПП на полонині Довгій до нас підходив сопляк-пастушок. Хотів сигарет, але обмежився сірниками. Як глянув на його обличчя, охринів – дитина настільки зайобана, в очах ні іскри, ні енергії – сподіваюся, я помиляюся, але виглядав він жалюгідно. Пасе 700 овець.

Окремо треба написати про виїзд із Шибеного. Це жопа. Якщо не встигнеш на автобус о 14, замовляй таксі чи шукай попутний транспорт. Деякі жлоби тупо не хочуть нікого брати, хоча їдуть порожняком. Головне добратися до траси. Останній автобус із Верховини їде о 19-20.

Останнього дня ми пройшли майже 30 км, що мене добило. В пизду такий відпочинок.

Транспорт: поїзд Львів-Рахів 15:45 - 23:42 – 40 грн. плацкарт, автобус Рахів-Ужгород 03:00 - 03:30 із Рахова до Ділового – 12 грн., проїзд автостопом на халяву від Шибеного до Красника, проїзд автостопом з Ільців до Ворохти – 20 грн., поїзд Рахів-Львів 02:09 - 08:30 із Ворохти до Львова без квитка з пересадкою у загальний вагон в ІФ – 95 грн.

Дати: 1-3 серпня