Сянки та Дрогобицький камінь

28.07.21 Приїзджаю по обіді до Сянок. Спека. Місцеві наполегливо намагаються вказати вірну дорогу, але там узагалі важко заблукати. Треба лише дочекатися завантаження GPS. Хмариться... Я забув горнятко та не взяв теплу куртку... Ледь не загубив накидку на рюкзак. Як тільки її знайшов, повалив дощик — природа впиріщила від душі. Черевики та штани промокли моментально, ще й град по голівонці настукав. Така веселуха явно не входила в мої плани.

Маршрут на Пікуй починається від меморіалу-хреста воїнам УПА. Підніматися від хреста на гірку є сенс у спекотну погоду та щоб набрати води в хорошому джерелі. Далі зручніше спуститися і йти дорогою та не пертися в нетрі, оскільки звідти нічогісінько не видно. Далі спуск на ту саму дорогу, при чому настільки крутий, що там не лише копита можна погубити, а ще й голову скрутити.

Дошкандибав, як хлющ, до полонини, потеревенив із пастухами та поперся роздовбаним шляхом до Дрогобицького каменю. У планах було дійти далі, але не склалося.

29.07.21 Зранку встаю та ні... не впізнаю... Жартую. Ранок був чудовий. Зі мною навіть олень привітався. Згодом насунули хмари. Тошнило до 15 години: то дощ, то сонце, то туман. Пікуй затягнуло темнющими хмарами. Я намагався максимально виспатися. Вирішив не йти далі, а повертатися. Пішов альтернативними стежками, які виявилися набагато цікавішими та приємнішими за маркований маршрут. Спуск максимально затягував, оскільки електричка аж о 2-35.

30.07.21 Потусувавшись на автобусній зупинці Яворів, йду на залізничну станцію. А там циган.... Шум, крик, гам... Чорнота зайняла майже два вагони. Циганський експрес їхав до Самбора. Люди їх шарахаються, як чортів. Ніхто не сідав у циганський вагон, крім мене =)

Знову переконуюся, що на Вододільному найкраще восени. Взимку не розслабишся. Весною бракує зелені. Посеред літа важко втрапити на погоду без дощів та імли. Хотів пройти "правильно" червоний маршрут, але іншим разом. Узагалі є сенс йти дорогою до полонин і через село підніматися на сідло між Дрогобицьким Каменем (1186) і Старостиною (1226), бо до Дрогобицького каменю нічого цікавого.

Мотоциклісти осточортіли. Ця пошесть і на Боржаві, і на Свидовці, і тут. Паньство польське, курва, пєрдолє по гурах по-чорному. Шумлять, коптять, смердять, спокою не дають. Штрафувати би тих райдерів добряче, щоб їх духу не було в горах.